До стор.«Студентська»



Кумедні манірниці. Мадлон: Юля Микитенко, Като: Іра Роганова. Фото Шкуратової М. Після майже двох місяців наполегливої праці і багатьох репетицій студентський аматорський театр філологічного факультету „СІкава” знову порадував глядачів своєю виставою. Цього разу комедією за мотивами п’єси Жана-Батиста Мольєра „Кумедні манірниці”.

Кумедні манірниці. Маскарель: Сергій Шевцов, Жодле: Дмитро П'янов. Фото Шкуратової М. Підготовка велася на совість: бажання і наполегливість у перевтіленні та акторській грі; активні пошуки матеріалів; ретельний підбір реквізиту, виготовлення декорацій, облаштування сцени і підбір костюмів... Сміх і сльози; хвилини приємних хвилювань і відчуття відповідальності за себе і за своїх однодумців – усе це було присутнє під час підготовки до виступу.

Кумедні манірниці. Маротта: Оля Однорал, Горжібюс: Євген Кальник. Фото Шкуратової М. Приємно відзначити, що знайшлися небайдужі до цього люди, які підтримали й допомогли черговій виставі відбутися на університетській сцені. Це й Ірина Робертівна Мурадова, декан заочного відділення філологічного факультету, а за сумісництвом ще й творча особистість і чуйна людина, Тетяна Дмитрівна Пичугіна, що своїм розумінням та щирою участю допомогла молодим артистам.

Кумедні манірниці. Маскарель: Сергій Шевцов, Мадлон: Юля Микитенко. Фото Шкуратової М. 30 квітня. Четвер. 13.30. Актова зала головного корпусу ХНУ. Світло. Музика. Легка метушня. Глядачі на місцях – актори на сцені. Бойова готовність і нестерпне очікування перед виступом. А далі – 50 хвилин гри, співу, сміху, оплесків, бурхливих емоцій, нестримного позитиву, і як апофеоз цієї феєрії гумору та гарного настрою – виклик на біс. Глядачам настільки сподобалася вистава, що, жадаючи продовження, вони відмовились відпустити акторів зі сцени без „десерту”, на який Сергій Шевцов – виконавець однієї з головних чоловічих ролей (маркіз де Маскаріль) – повторив своє „аріозо”, яке так всім сподобалося.

Кумедні манірниці. Горжібюс: Євген Кальник, Като: Іра Роганова. Фото Шкуратової М. Не встигли стихнути оплески, як на вже втомлених, але безмежно щасливих акторів накинулись представники преси, що поспішали „по гарячих слідах” взяти інтерв’ю в акторів та режисера Роганової Ірини, яка, окрім того, що прекрасно впоралася із обов’язками організатора та постановника, ще й яскраво зіграла роль Като. А на сцені тим часом не вгасали схвальні вигуки й привітання та безперервно миготіли спалахи фотоапаратів, бо з бажаючих „увічнитися” зі встигнувшими сподобатися персонажами вишикувалася справжня черга: а хто ж не захотів би отримати фотокартку із харизматичною Мадлон (Юля Микитенко), поважним Горжібюсом (Євген Кальник), пихатим Жодле (Дмитро П’янов), лукавою Мароттою (Оля Однорал), розсудливими та справедливими Ла Гранжем (Ярослав Скидан) та Дю Круазі (Паша Рубцов).

Кумедні манірниці. Горжібюс: Євген Кальник, Като: Іра Роганова. Фото Шкуратової М. Кумедні манірниці. Като: Іра Роганова, Мадлон: Юля Микитенко. Фото Шкуратової М. Кумедні манірниці. Зліва направо: Ла Гранж: Ярослав Скидан, Маскарель: Сергій Шевцов, Жодле: Дмитро П'янов, Дю Круазі: Паша Рубцов. Фото Шкуратової М.

Одним словом, вистава вдалася, а це значить, що підготовка була недаремною, і ми можемо чекати нових постановок.

Прикро, що студенти і навіть викладачі чомусь уникають зустрічі з прекрасним. Проте будемо сподіватися на подальшу плідну працю театру і на гідну оцінку глядачів.

Ярослав Скидан і Марина Шкуратова

ВГОРУ

Безталанна. Софія: Оля Герцен, Гнат: Женя Кальник Десятого листопада в актовій залі нашого університету було представлене виставу за мотивами драми І. К. Тобілевича «Безталанна». Режисером вистави виступила Ірина Роганова – студентка-третьокурсниця відділення прикладної лінгвістики, яку багато хто пам’ятає з тогорічного Дня філологічного факультету. Тоді Іра запропонувала глядачам уривок з п’єси В. Шекспіра «Приборкання норовливої», звернувши увагу на талановитих студентів факультету. І почалося …

Безталанна. Варка: Іра Роганова, Гнат: Женя Кальник Вже на початку вересня сформувалася команда. Спочатку бажаючих було багато, але залишались одиниці. Бо потрібно було вчити слова, систематично ходити на репетиції, але несерйозне ставлення не раз доводило режисера майже до сліз. За ці два місяці навіть ті люди, яких вважали друзями не пройшли перевірку труднощами. Комусь хотілося слави за чужий рахунок; хтось просто нехтував своїми обов’язками, вважаючи це другорядним захопленням.

Та знайшлися і ті, хто після пар біг на репетицію, малював декорації, а потім ходив, мов інопланетянин з зелено-синіми руками, бо в університеті відключили воду. І це при тому, що пари і модулі ніхто не скасовував.

Безталанна. Софія: Оля Герцен, Варка: Іра Роганова Особливо хотілося б подякувати Ірині Робертівні Мурадовій. Спочатку кабінет заступника декана з виховної роботи перетворили на кімнату для зберігання «стратегічно важливих матеріалів» (пензлів, фарби, шпалер, картонних коробок, а потім костюмів тощо). А коли за півтори години до початку вистави творчий колектив «підбадьорили» тим, що не дадуть кубів для декорацій, Ірина Робертівна не розгубилася і відстояла почесне звання «мировой женщины», бо через декілька хвилин наші «козаки» вже заносили їх на сцену.

Реакція публіки говорить сама за себе – це не просто дебют аматорського студентського театру, що відроджує славетні традиції філологічного факультету, а справжній прорив року!

І як сказала пані Ірина:

– Ми не говоримо прощавайте, ми кажемо до зустрічі!


БурмаКа

ВГОРУ

До стор.«Студентська»