Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (Офіційний сайт)


Пам'ятні та ювілейні дати



  • Філфак у чарівних усмішках
  • Мандри філолога
  • Цікаві зустрічі
  • Наш Харків
  • Вернісаж
  • АРХІВ



  • Ювілей Федора Пилиповича Медведєва
    (1912–1987)

    Федір Пилипович Медведєв (15(28).05.1912 – 28.08.1987) – відо­мий мовознавець, доктор наук, про­фесор. Народився в слободі Семе­нів­ці на Воронежчині в селянській ро­ди­ні. У 1929–1931 рр. Ф. П. Медведєв навчався в педагогічному технікумі (м. Павлівськ Воронезької області), протягом 1931–1936 рр. – у Харків­сько­му університеті. Кандидатська дисертація «Система сполучників в українській мові» була написана під час навчання в аспірантурі під керівництвом акад. Л. А. Булахов­ського (1936–1939). Доктор­ська ди­сер­тація – «Дослідження з історії української мови. Питання станов­лен­ня та історичного розвитку грама­тич­ної системи мови» (1965).

    Ф. П. Мед­ве­дєв працював у вищих навчальних закладах Харкова: Всеукра­їнському інституті комуністичної освіти (1933–1935), педагогічному інституті (1935–1941), інституті іноземних мов (1946–1947), університеті, де завідував кафедрою української мови (1947–1975). Протягом 1957–1959 рр. викладав у Варшавському університеті. Ф. П. Медведєв викладав історичну граматику української мови, численні спецкурси зі слов’янського мовознавства, керував написанням дипломних робіт і кандидатських дисертацій.

    Автор численних праць із історії української мови, діалектології, сучасної української літературної мови, зокрема фразеології, серед яких «Історія української мови» (1950), «Граматика сучасної української мови» (1951), «Історична граматика української мови» (1955), «Лексика “Енеїди” І. П. Котляревського» (1955, у співавторстві), «Українські грамоти XIV–XVI ст.» (1962), «Система сполучників в українській мові» (1962), «Нариси з української історичної граматики» (1964), «Вступ до історії української мови» (1967), «Українська фразеологія. Чому ми так говоримо?» (1977, 1978, 1982) та ін.


    Ювілей Олександра Степановича Юрченка
    (1937–2003)

    Олександр Степанович Юрченко (9.04.1937 – 9.04.2003) – відомий мовознавець, талановитий письменник, активний громадський діяч, доктор філологічних наук, професор. Закінчив 1960 року Харківський університет (відділення української мови та літератури філологічного факультету). З 1961 року працював на кафедрі української мови цього університету. Кандидатська дисертація – «Адам Міцкевич в українських перекладах: Лінгвістичні питання теорії й практики поетичного перекладу» (1967), докторська дисертація – «Формування фразеологічного фонду української літературної мови (кінець XVIII – початок XIX століття)» (1986).

    Автор численних наукових, навчально-методичних і науково-популярних праць. Це роботи з перекладознавства, української фразеології та історії літературної мови, серед них навчальний посібник «Фразеологічні перифрази української літературної мови» (1983), монографія «Формування фразеологічного фонду української літературної мови (кінець XVIII – початок XIX ст.)» (1984). О. С. Юрченко збирав і публікував народну фразеологію та пареміологію («Словник стійких народних порівнянь», 1993, у співавторстві). Автор повісті «Над віковими потоками» (1964), поетичних збірок «Дума про землю рідну» (1959), «Лебедині крила» (1966), «Тройзілля» (1970), поеми «Отакар Ярош» (2007) та ін. Тривалий час керував літературною студією на філологічному факультеті Харківського університету. Був першим головою Харківського обласного відділення товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. (Докладніше дізнатися про життєвий шлях і наукові праці професора О. С. Юрченка можна з біобібліографічного покажчика: Олександр Степанович Юрченко – професор Харківського університету : біобібліогр. покажч. / уклад.: О. О. Дудка, Ю. Ю. Полякова, Р. А. Трифонов. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. – 28 с.).


    Ювілей Алли Олександрівни Свашенко
    (1937–2005)

    Алла Олександрівна Свашенко (10.05.1937 – 23.11.2005) – талановитий педагог і методист, відомий учений, кандидат філологічних наук, професор. Народилася в селі Деркачі (тепер – м. Дергачі) на Харківщині. Мати – Станіславська Ольга Якимівна, акторка театру «Березіль» Леся Курбаса; батько, Свашенко Олександр Никифорович, працював у відділі освіти за часів Миколи Скрипника, розстріляний у 1937 році.

    У 1959 році А. О. Свашенко з відзнакою закінчила філологічний факультет Харківського університету, учителювала на Харківщині, з 1962 року навчалася в аспірантурі при кафедрі української мови. 1968 року блискуче захистила кандидатську дисертацію на тему «Мова “Кролевецької ратушної книги” другої половини XVII – першої половини XVIII ст. (фонетика, морфологія)», уперше в українському мовознавстві дослідивши цю рукописну пам’ятку. 1965 року А. О. Свашенко починає працювати на кафедрі української мови Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди, де пройде шлях від асистента до доцента. З 1984 року працювала в альма-матер на кафедрі української мови, обіймаючи спочатку посаду доцента, потім – професора. Викладала курси морфеміки та словотвору, морфології, синтаксису сучасної української літературної мови, історії української мови, виразного читання, вела наукові семінари з проблем історичної лексикології та антропоніміки, працювала з аспірантами та здобувачами. Читала лекції на курсах підвищення кваліфікації вчителів та в Інституті вдосконалення вчителів. За успіхи у викладацькій діяльності була нагороджена відзнакою «Відмінник народної освіти», дипломом I ступеня лауреата конкурсу ХНУ імені В. Н. Каразіна (2000).

    Автор близько 200 публікацій, відомих не лише в Україні, а й за кордоном. Науковий доробок А. О. Свашенко становлять праці з історії української мови, дериватології, діалектології, української та білоруської антропоніміки, зоонімії, методики викладання української мови. Алла Олександрівна Свашенко в польових умовах збирала матеріал за планами «Загальнослов’янського лінгвістичного атласу» та «Atlasu slowianskiego zoonimicznego», брала участь у міжнародних конференціях і конгресах (Білорусь, Росія, Польща). Розробила походження та семантику 2000 «темних» білоруських прізвищ, а також 5000 українських прізвищ Слобожанщини.

    Понад 100 праць із доробку А. О. Свашенко – це підручники, посібники, сценарії мовних ранків для середньої школи, лінгвістичні загадки, рецензії, праці з методики викладання української мови. (Докладніше дізнатися про життєвий шлях і наукові праці професора А. О. Свашенко можна з біобібліографічного покажчика: Алла Олександрівна Свашенко – професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна : біобібліогр. покажч. / уклад.: О. М. Геращенко, Т. І. Крехно, В. С. Калашник, Ю. Ю. Полякова. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. – 43 с.).