Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (Офіційний сайт)


Пам'ятні та ювілейні дати



  • Філфак у чарівних усмішках
  • Мандри філолога
  • Цікаві зустрічі
  • Наш Харків
  • Вернісаж
  • АРХІВ



  • Ювілей Людмили Георгіївни Боярової

    Людмила Георгіївна Боярова – кандидат філологічних наук, доцент, професор кафедри української мови.

    Л. Г. Боярова народилася 8 вересня 1947 року. У 1970 році закінчила з відзнакою філологічний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького (відділення української мови та літератури), потім аспірантуру при кафедрі української мови й 1982 року захистила кандидатську дисертацію «Синонімія дієслівних фразеологічних одиниць сучасної української літературної мови» (керівник – проф. Авксентьєв Л. Г.). Працювала на посадах викладача, старшого викладача, доцента на кафедрі української мови філологічного факультету. 1991 року одержала наукове звання доцента. Із 2004 року до сьогодні – професор цієї кафедри. Протягом 1984–1986 рр. була заступником декана філологічного факультету.

    У 1986–1989 рр. викладала українську та російську мови в Інституті славістики університету Париж-8 (Франція), а в 1996–2001 рр. – в Інституті славістики Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана (Німеччина).

    Упродовж роботи на кафедрі читає курси: «Сучасна українська літературна мова» (розділи «Лексикологія», «Фонетика», «Морфологія»), «Історія української літературної мови», спецкурси для магістрів: «Мовне планування в Україні», «Термінологічне планування в Україні», «Українська мова в контексті глобалізаційних процесів». На ІІІ–VI курсах керує науковим семінаром «Проблеми сучасної української термінології та термінографії». Під її керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій (Медведь О. В. «Українська граматична терміносистема (історія та сучасний стан)», Радченко О. І. «Мовна норма і варіантність в українській науковій термінології», Михайлова Т. В. «Семантичні  відношення в  українській  науково-технічній  термінології», Кобзар Н. С. «Чужомовні словотвірні елементи в українській біологічній термінології», Лісна М. І. «Українська перекладна лексикографія: проблема безеквівалентності (друга половина XX ст. – початок XXI ст.)», Романова О. О. «Українська термінологія швацької промисловості»).

    Авторка понад 70 наукових і методичних праць («Динамічна теорія норми в сучасній термінології» (2007), «Юрій Шевельов про мовну політику в радянській Україні» (2009), «Національна термінологія й мовне прогнозування» (2010), «Глобалізація і національна мова» (2012), «Українська термінолексика в академічних російсько-українських словниках (20-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)» (2013) та ін.), укладач словників («Короткий російсько-український словник сучасних математичних і економіко-математичних термінів» (1993, у співавторстві), «Російсько-український словник сучасних банківських, фінансово-кредитних та комерційних термінів» (1997, у співавторстві), «Тлумачний словник сучасної української мови : Загальновживана лексика» (2009, у співавторстві), «Тлумачний словник сучасної української мови : Фахова лексика» (2009, у співавторстві) та ін.), брала участь у роботі багатьох міжнародних наукових конференцій в Україні, Росії, Литві, Польщі. Коло наукових інтересів – українська термінологія і термінографія в діахронії та синхронії, соціолінгвістика, українська фразеологія. Нині Л. Г. Боярова активно розробляє наукову тему «Термінологічне планування в Україні: ретроспектива, сучасний стан, перспектива».

    Колектив кафедри української мови щиро бажає ювілярці довгих щасливих років життя, сил для здійснення задуманого, натхнення й радості!


    Ювілей Леоніда Григоровича Авксентьєва
    (1937–2017)

    Леонід Григорович Авксентьєв (22.08.1937 – 21.11.1998) – відомий мовознавець, талановитий педагог, кандидат філологічних наук, професор, активний громадський діяч. Л. Г. Авксентьєв народився 22 серпня 1937 року на Донеччині в сім’ї робітника. Протягом 1958–1963 рр. навчався на філологічному факультеті Харківського університету, а в 1965–1969 рр. – в аспірантурі при кафедрі української мови. У листопаді 1969 р. Л. Г. Авксентьєв захистив кандидатську дисертацію «Фразеологія мови прозових творів М. Стельмаха». Леонід Григорович Авксентьєв пройшов шлях від викладача до професора, завідувача кафедри української мови (1976–1986) і декана філологічного факультету (1975–1998). Л. Г. Авксентьєв викладав курс сучасної української мови, читав спецкурси, керував науковим семінаром і написанням кандидатських дисертацій, сприяв творчому зростанню здібної молоді, збереженню й розвитку наукових традицій філологічного факультету.

    Учений опублікував понад 40 робіт із різних проблем лексики та фразеології української мови. Є автором навчального посібника «Сучасна українська мова. Фразеологія» (1983, 1988), співавтором праць «Фразеологія сучасної української мови» (1977), «Українська фразеологія» (1990). Як декан, Л. Г. Авксентьєв доклав великих зусиль до видання тритомного «Словника мови творів Г. Квітки-Основ’яненка» (Харків, 1978–1979), протягом багатьох років був редактором факультетського «Вісника» та збірників матеріалів наукових конференцій. За плідну науково-педагогічну діяльність Л. Г. Авксентьєва нагороджено орденом «Знак Пошани» (1981), грамотами Міністерства вищої та спеціальної освіти СРСР.

    Життя Леоніда Григоровича передчасно обірвалося 21 листопада 1998 року. Теплі спогади про нього, його душевне тепло, людяність, доброту та вимогливість пам’ятають і бережуть у своїх серцях сотні його випускників. (Докладніше дізнатися про життєвий шлях і наукові праці професора Л. Г. Авксентьєва можна з бібліографічного покажчика: Леонід Григорович Авксентьєв – професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна : біобібліогр. покажч. / уклад. : Ю. Ю. Полякова; авт. вступ. ст. М. І. Філон, бібліогр. ред. С. Б. Глибицька. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008.)


    Ювілей Федора Пилиповича Медведєва
    (1912–1987)

    Федір Пилипович Медведєв (15(28).05.1912 – 28.08.1987) – відо­мий мовознавець, доктор наук, про­фесор. Народився в слободі Семе­нів­ці на Воронежчині в селянській ро­ди­ні. У 1929–1931 рр. Ф. П. Медведєв навчався в педагогічному технікумі (м. Павлівськ Воронезької області), протягом 1931–1936 рр. – у Харків­сько­му університеті. Кандидатська дисертація «Система сполучників в українській мові» була написана під час навчання в аспірантурі під керівництвом акад. Л. А. Булахов­ського (1936–1939). Доктор­ська ди­сер­тація – «Дослідження з історії української мови. Питання станов­лен­ня та історичного розвитку грама­тич­ної системи мови» (1965).

    Ф. П. Мед­ве­дєв працював у вищих навчальних закладах Харкова: Всеукра­їнському інституті комуністичної освіти (1933–1935), педагогічному інституті (1935–1941), інституті іноземних мов (1946–1947), університеті, де завідував кафедрою української мови (1947–1975). Протягом 1957–1959 рр. викладав у Варшавському університеті. Ф. П. Медведєв викладав історичну граматику української мови, численні спецкурси зі слов’янського мовознавства, керував написанням дипломних робіт і кандидатських дисертацій.

    Автор численних праць із історії української мови, діалектології, сучасної української літературної мови, зокрема фразеології, серед яких «Історія української мови» (1950), «Граматика сучасної української мови» (1951), «Історична граматика української мови» (1955), «Лексика “Енеїди” І. П. Котляревського» (1955, у співавторстві), «Українські грамоти XIV–XVI ст.» (1962), «Система сполучників в українській мові» (1962), «Нариси з української історичної граматики» (1964), «Вступ до історії української мови» (1967), «Українська фразеологія. Чому ми так говоримо?» (1977, 1978, 1982) та ін.


    Ювілей Олександра Степановича Юрченка
    (1937–2003)

    Олександр Степанович Юрченко (9.04.1937 – 9.04.2003) – відомий мовознавець, талановитий письменник, активний громадський діяч, доктор філологічних наук, професор. Закінчив 1960 року Харківський університет (відділення української мови та літератури філологічного факультету). З 1961 року працював на кафедрі української мови цього університету. Кандидатська дисертація – «Адам Міцкевич в українських перекладах: Лінгвістичні питання теорії й практики поетичного перекладу» (1967), докторська дисертація – «Формування фразеологічного фонду української літературної мови (кінець XVIII – початок XIX століття)» (1986).

    Автор численних наукових, навчально-методичних і науково-популярних праць. Це роботи з перекладознавства, української фразеології та історії літературної мови, серед них навчальний посібник «Фразеологічні перифрази української літературної мови» (1983), монографія «Формування фразеологічного фонду української літературної мови (кінець XVIII – початок XIX ст.)» (1984). О. С. Юрченко збирав і публікував народну фразеологію та пареміологію («Словник стійких народних порівнянь», 1993, у співавторстві). Автор повісті «Над віковими потоками» (1964), поетичних збірок «Дума про землю рідну» (1959), «Лебедині крила» (1966), «Тройзілля» (1970), поеми «Отакар Ярош» (2007) та ін. Тривалий час керував літературною студією на філологічному факультеті Харківського університету. Був першим головою Харківського обласного відділення товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. (Докладніше дізнатися про життєвий шлях і наукові праці професора О. С. Юрченка можна з біобібліографічного покажчика: Олександр Степанович Юрченко – професор Харківського університету : біобібліогр. покажч. / уклад.: О. О. Дудка, Ю. Ю. Полякова, Р. А. Трифонов. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. – 28 с.).


    Ювілей Алли Олександрівни Свашенко
    (1937–2005)

    Алла Олександрівна Свашенко (10.05.1937 – 23.11.2005) – талановитий педагог і методист, відомий учений, кандидат філологічних наук, професор. Народилася в селі Деркачі (тепер – м. Дергачі) на Харківщині. Мати – Станіславська Ольга Якимівна, акторка театру «Березіль» Леся Курбаса; батько, Свашенко Олександр Никифорович, працював у відділі освіти за часів Миколи Скрипника, розстріляний у 1937 році.

    У 1959 році А. О. Свашенко з відзнакою закінчила філологічний факультет Харківського університету, учителювала на Харківщині, з 1962 року навчалася в аспірантурі при кафедрі української мови. 1968 року блискуче захистила кандидатську дисертацію на тему «Мова “Кролевецької ратушної книги” другої половини XVII – першої половини XVIII ст. (фонетика, морфологія)», уперше в українському мовознавстві дослідивши цю рукописну пам’ятку. 1965 року А. О. Свашенко починає працювати на кафедрі української мови Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди, де пройде шлях від асистента до доцента. З 1984 року працювала в альма-матер на кафедрі української мови, обіймаючи спочатку посаду доцента, потім – професора. Викладала курси морфеміки та словотвору, морфології, синтаксису сучасної української літературної мови, історії української мови, виразного читання, вела наукові семінари з проблем історичної лексикології та антропоніміки, працювала з аспірантами та здобувачами. Читала лекції на курсах підвищення кваліфікації вчителів та в Інституті вдосконалення вчителів. За успіхи у викладацькій діяльності була нагороджена відзнакою «Відмінник народної освіти», дипломом I ступеня лауреата конкурсу ХНУ імені В. Н. Каразіна (2000).

    Автор близько 200 публікацій, відомих не лише в Україні, а й за кордоном. Науковий доробок А. О. Свашенко становлять праці з історії української мови, дериватології, діалектології, української та білоруської антропоніміки, зоонімії, методики викладання української мови. Алла Олександрівна Свашенко в польових умовах збирала матеріал за планами «Загальнослов’янського лінгвістичного атласу» та «Atlasu slowianskiego zoonimicznego», брала участь у міжнародних конференціях і конгресах (Білорусь, Росія, Польща). Розробила походження та семантику 2000 «темних» білоруських прізвищ, а також 5000 українських прізвищ Слобожанщини.

    Понад 100 праць із доробку А. О. Свашенко – це підручники, посібники, сценарії мовних ранків для середньої школи, лінгвістичні загадки, рецензії, праці з методики викладання української мови. (Докладніше дізнатися про життєвий шлях і наукові праці професора А. О. Свашенко можна з біобібліографічного покажчика: Алла Олександрівна Свашенко – професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна : біобібліогр. покажч. / уклад.: О. М. Геращенко, Т. І. Крехно, В. С. Калашник, Ю. Ю. Полякова. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. – 43 с.).