Подорожні нотатки з Литви
О.Ю. Матушек
доцент кафедри історії української літератури

Пейзаж у Кернаве. Фото автора Колись Мілан Кундера написав про середню Європу, що це “зона малих націй, яка знаходиться між Німеччиною і Росією”. Далі чеський письменник зазначив, що “мала – це така нація, яка може зникнути і знає це”. Для мене подорож до Литви стала підтвердженням цього визначення. Литовцям ніколи не бракувало гідності і самоповаги: за минулим не плакали, за імперіями не жалкували. Це ¬– нація-інтроверт: говорить своєю мовою, чужі згадує як іноземні (у тому числі й російську), світову класику перекладає, своє минуле шанує. До речі, про історію. Ця країна мала 4 столиці (усі чотири мені пощастило відвідати).

Перша – Кернаве (на мою думку, міфічна). Зараз це невелике село з сучасним костелом. Його столичні амбіції живляться виключно валами, які вважаються старовинними оборонними спорудами.

Острівний замок у Тракаї. Фото автора Друга столиця – Тракай, овіяний таємничістю і романтикою. Місто на воді. Вважається, що це поселення виникло у І тисячолітті нашої ери. У 1321 році князь Гедимінас переніс сюди столицю Литви. Тут є середньовічний (єдиний в центральній Європі!) острівний замок, але, щоб його побачити, Ви маєте здолати десь 2–2,5 км по селищу, з трьох боків оточеного озерами. Ще два містки між островами – і Ви в замку. Кажуть, що дружини місцевих князів мали найвишуканіші сукні і найдорожчі прикраси серед європейок свого часу. Не знаю, як там тоді було, але сучасні туристки рідко коли повертаються звідси без прикрас з бурштину.

Ікона Остробрамської Божої Матері. Фото автора Третя столиця – Вільнюс – запам’яталася Старим містом (360 га), комплексом Віленського університету (колись єзуїтська колегія). Тут викладав Сарбевський, вчився Міцкевич, був Шевченко. До університетського комплексу входить і найвища башта Старого міста (68 м). У Вільнюсі мирно сусідують (принаймні, зараз) католики, православні, греко-католики, протестанти, караїми. Особливо вразили почергові молебні католиків і греко-католиків біля найбільшої святині Литви – Остробрамської ікони Божої Матері. Ще за часів князівства Литовського і Речі Посполитої місто було центром православ’я, осердям якого вважався Свято-Духів монастир. Саме тут покояться мощі трьох литовських мучеників, що прийняли смерть у боротьбі за віру. При цьому ж монастирі діяло і найбільше на литовських теренах православне братство.

Михайлівський собор 
на Лайсвес алеї в Каунасі. Фото автора Нарешті, Каунас – четверта (міжвоєнна) столиця. Сучасний мистецький центр, в музеях якого зібрані картини М. Чюрльоніса і рукописи литовських письменників. Запам’яталися міська ратуша, оточена будинками XV століття, і міст через Неріс, довжиною в два тижні (колись це був кордон між державами).

Тут раді гостям: на кожному кроці – затишні кав’ярні, де можна поласувати смачними тістечками. Магазинів з сувенірами також не бракує.

Я відвідала Литву весною. Вона так і закарбувалася у пам’яті: країна, що розквітає.